Avtor prostoyi statti: Erikh Kestner pid chas natsional-sotsializmu

Tagesspiegel Автор простої статті: Еріх Кестнер під час націонал-соціалізму Стаття Гізели Трамс • 21 година Коли нацисти прийшли до влади, успішний письменник Кестнер вирішив залишитися в Німеччині. Тобіас Лемкуль досліджує причини у своїй новій книзі. У документальному фільмі Домініка Графа про авторів, які залишилися в Німеччині за часів нацизму, Флоріан Ілліс перераховує найважливіших з них: Бенн, Кестнер, Фаллада, і продовжує: «Найцікавіший — це Кестнер». згоден. Кестнер уникає будь-яких ярликів і неодноразово доводить, що він не просто «двійник», а багаторазовий Еріх. Відповідно до назви, Лемкюль починає з вивчення мотиву двійника в текстах Кестнера. Другий розділ називається «Життя, бал-маскарад». Проте романтичні часи, коли «справжнє я» з’являлося після падіння масок, уже минули. І цей автор відразу зрозумів, що можновладці «третього рейху» ходять без масок і діють відверто брутально. Еріх Кестнер був на рік старший за століття. У двадцятих роках він зробив стрімку кар’єру не лише завдяки дитячим книжкам, а й завдяки запам’ятовуючим віршам (популярним і сьогодні на всі випадки життя), п’єсам, сценаріям, сатирі, рецензіям — письменник вражаючої продуктивності, який досяг успіху майже в усіх галузях, про які заявляв. . До приходу до влади він висміював нацистів у віршах і кабаре-текстах, тож у 1933 році його одразу занесли до списку «ненімецьких» авторів і на власні очі спостерігав, як СА кидала його книжки у вогонь. - всі вони, крім «Еміля та детективів», опублікованого в 1929 році, знятого в 1931 році і настільки популярного, що книга захищала автора ще кілька років, перш ніж її також заборонили в 1936 році. Кестнер знущався над нацистами. Чому Кестнер залишився в Берліні, чому не емігрував? І як йому вдалося спокійно вижити попри дострокову заборону публікації? Як він вийшов із дванадцятирічної диктатури? Як зразок для наслідування чи з темними плямами чи і те, й інше? У елегантному зображенні Лемкюля це читається як захоплююча історія без трагічних кульмінацій; таке життя також було можливим. Жодного процесу розвитку, жодної ідеологічної надбудови Ретельно досліджена книга описує винахідливість колишнього зіркового автора в тому, щоб заробляти на життя, не ставши відкритим колабораціоністом, але й не ставши мучеником. «У нього не було естетичної чи ідеологічної надбудови», — стверджує Лемкуль. «Кестнер був, якщо хочете, автором простоти». У цьому він нагадував своїх читачів, які хотіли врятувати свою шкуру і, якщо можливо, те, що вони розуміли під пристойністю. Кестнер залишився розчарованим, сентиментально налаштованим скептиком, яким він і був; ніякого процесу розвитку не відбулося. Він не бачив причин бліднути, як містер К. Брехта. Тож після війни жарт Кестнера знову мав надзвичайний успіх. У спадку немає чернеток головного роману про роки диктатури, який він нібито збирався написати. Темна сторона, яку він також має, походить з його приватного життя: Кестнер і його «мама», це досить жахливо. Лемкюль не драматизує, пише чуйно й тактовно, висловлює диференційовані судження, утримується від різкого захисту. Кестнер був і є популярним – не в останню чергу тому, що він пройшов. Tagesspiegel Avtor prostoyi statti: Erikh Kestner pid chas natsional-sotsializmu Stattya Hizely Trams • 21 hodyna Koly natsysty pryyshly do vlady, uspishnyy pysʹmennyk Kestner vyrishyv zalyshytysya v Nimechchyni. Tobias Lemkulʹ doslidzhuye prychyny u svoyiy noviy knyzi. U dokumentalʹnomu filʹmi Dominika Hrafa pro avtoriv, yaki zalyshylysya v Nimechchyni za chasiv natsyzmu, Florian Illis pererakhovuye nayvazhlyvishykh z nykh: Benn, Kestner, Fallada, i prodovzhuye: «Naytsikavishyy — tse Kestner». z·hoden. Kestner unykaye budʹ-yakykh yarlykiv i neodnorazovo dovodytʹ, shcho vin ne prosto «dviynyk», a bahatorazovyy Erikh. Vidpovidno do nazvy, Lemkyulʹ pochynaye z vyvchennya motyvu dviynyka v tekstakh Kestnera. Druhyy rozdil nazyvayetʹsya «Zhyttya, bal-maskarad». Prote romantychni chasy, koly «spravzhnye ya» zʺyavlyalosya pislya padinnya masok, uzhe mynuly. I tsey avtor vidrazu zrozumiv, shcho mozhnovladtsi «tretʹoho reykhu» khodyatʹ bez masok i diyutʹ vidverto brutalʹno. Erikh Kestner buv na rik starshyy za stolittya. U dvadtsyatykh rokakh vin zrobyv strimku karʺyeru ne lyshe zavdyaky dytyachym knyzhkam, a y zavdyaky zapamʺyatovuyuchym virsham (populyarnym i sʹohodni na vsi vypadky zhyttya), pʺyesam, stsenariyam, satyri, retsenziyam — pysʹmennyk vrazhayuchoyi produktyvnosti, yakyy dosyah uspikhu mayzhe v usikh haluzyakh, pro yaki zayavlyav. . Do prykhodu do vlady vin vysmiyuvav natsystiv u virshakh i kabare-tekstakh, tozh u 1933 rotsi yoho odrazu zanesly do spysku «nenimetsʹkykh» avtoriv i na vlasni ochi sposterihav, yak SA kydala yoho knyzhky u vohonʹ. - vsi vony, krim «Emilya ta detektyviv», opublikovanoho v 1929 rotsi, znyatoho v 1931 rotsi i nastilʹky populyarnoho, shcho knyha zakhyshchala avtora shche kilʹka rokiv, persh nizh yiyi takozh zaboronyly v 1936 rotsi. Kestner znushchavsya nad natsystamy. Chomu Kestner zalyshyvsya v Berlini, chomu ne emihruvav? I yak yomu vdalosya spokiyno vyzhyty popry dostrokovu zaboronu publikatsiyi? Yak vin vyyshov iz dvanadtsyatyrichnoyi dyktatury? Yak zrazok dlya nasliduvannya chy z temnymy plyamamy chy i te, y inshe? U elehantnomu zobrazhenni Lemkyulya tse chytayetʹsya yak zakhoplyuyucha istoriya bez trahichnykh kulʹminatsiy; take zhyttya takozh bulo mozhlyvym. Zhodnoho protsesu rozvytku, zhodnoyi ideolohichnoyi nadbudovy Retelʹno doslidzhena knyha opysuye vynakhidlyvistʹ kolyshnʹoho zirkovoho avtora v tomu, shchob zaroblyaty na zhyttya, ne stavshy vidkrytym kolaboratsionistom, ale y ne stavshy muchenykom. «U nʹoho ne bulo estetychnoyi chy ideolohichnoyi nadbudovy», — stverdzhuye Lemkulʹ. «Kestner buv, yakshcho khochete, avtorom prostoty». U tsʹomu vin nahaduvav svoyikh chytachiv, yaki khotily vryatuvaty svoyu shkuru i, yakshcho mozhlyvo, te, shcho vony rozumily pid prystoynistyu. Kestner zalyshyvsya rozcharovanym, sentymentalʹno nalashtovanym skeptykom, yakym vin i buv; niyakoho protsesu rozvytku ne vidbulosya. Vin ne bachyv prychyn blidnuty, yak mister K. Brekhta. Tozh pislya viyny zhart Kestnera znovu mav nadzvychaynyy uspikh. U spadku nemaye chernetok holovnoho romanu pro roky dyktatury, yakyy vin nibyto zbyravsya napysaty. Temna storona, yaku vin takozh maye, pokhodytʹ z yoho pryvatnoho zhyttya: Kestner i yoho «mama», tse dosytʹ zhakhlyvo. Lemkyulʹ ne dramatyzuye, pyshe chuyno y taktovno, vyslovlyuye dyferentsiyovani sudzhennya, utrymuyetʹsya vid rizkoho zakhystu. Kestner buv i ye populyarnym – ne v ostannyu cherhu tomu, shcho vin proyshov.